1. Орфоепічний словник української мови

імла

імла́

[імла]

-ли, д. і м. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імла — Мла, туман, морок, мряка, г. паморока, (у спеку) д. юга; пор. МАРИВО. Словник синонімів Караванського
  2. імла — див. марево; темрява Словник синонімів Вусика
  3. імла — імла́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. імла — -и, ж. Повітря, густо насичене водяною парою; туман. || Повітря, насичене дрібними пилинками, димом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. імла — МЛА (ІМЛА́) (прозорі випари, рух яких ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь), МА́РЕВО, ЮГА́, СЕРПА́НОК, КУРИ́ЩЕ розм. Тяжко було йти по грязюці, в холодній млі, несучи клунки (М. Словник синонімів української мови
  6. імла — Імла́, -ли́ = мла, мли; по приголосному імла́: тут імла́, але вели́ка мла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. імла — ІМЛА́, и, жін. Повітря, густо насичене водяною парою; туман. Степи й лиман криються фіолетовою імлою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (Володимир Сосюра, I, 1957, 220); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. імла — Імла, -ли́ ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158. Словник української мови Грінченка