1. Орфоепічний словник української мови

іменний

іменни́й

[імеин:ий]

м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іменний — іменни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. іменний — -а, -е. 1》 Помічений ім'ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім'я. Іменний вклад — вклад, зареєстрований на певну особу. Іменні цінні папери — цінні папери, видані на ім'я певної особи. 2》 Пов'язаний з яким-небудь або чиїмсь ім'ям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. іменний — Іме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. іменний — ІМЕННИ́Й, а́, е́. 1. Помічений ім’ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім’я. — В нього орден, а в мене іменний годинник (Тют., Вир, 1964, 318). 2. Пов’язаний з яким-небудь або чиїмсь ім’ям. Словник української мови в 11 томах