іменний

Значення в інших словниках

1. іменний — [імеин:ий] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
2. іменний — іменни́й прикметник Орфографічний словник української мови
3. іменний — -а, -е. 1》 Помічений ім'ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім'я. Іменний вклад — вклад, зареєстрований на певну особу. Іменні цінні папери — цінні папери, видані на ім'я певної особи. 2》 Пов'язаний з яким-небудь або чиїмсь ім'ям. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. іменний — ІМЕННИ́Й, а́, е́. 1. Помічений ім’ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім’я. — В нього орден, а в мене іменний годинник (Тют., Вир, 1964, 318). 2. Пов’язаний з яким-небудь або чиїмсь ім’ям. Словник української мови в 11 томах