іменний
іменни́й
-а, -е.
1》 Помічений ім'ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім'я.
Іменний вклад — вклад, зареєстрований на певну особу.
Іменні цінні папери — цінні папери, видані на ім'я певної особи.
2》 Пов'язаний з яким-небудь або чиїмсь ім'ям. Іменна частина присудка.
Іменний список — список, у якому перераховуються прізвища, імена й по батькові яких-небудь осіб.
Іменний стипендіат — особа, що одержує стипендію, встановлену на честь, у пам'ять кого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іменний — [імеин:ий] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- іменний — іменни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- іменний — Іме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- іменний — ІМЕННИ́Й, а́, е́. 1. Помічений ім’ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім’я. — В нього орден, а в мене іменний годинник (Тют., Вир, 1964, 318). 2. Пов’язаний з яким-небудь або чиїмсь ім’ям. Словник української мови в 11 томах