інвентар —
Інвента́р: — господарські описи в духовних, шляхетських, королівських і міських маєтках, складені власниками або орендарями;в ці майнові книги записувались панські і селянські грунти та майно; в них визначалося...
Словник з творів Івана Франка
інвентар —
Інвента́р, инвента́р. Власність. Власностию (інвентарем) товариства є слідуючі річи:1. Книга протоколів; 2. 2 книжочці касові; 3. Печатка товариства; 4. 10 примірників статута; 5. Старі акта. 6. Бібліотека, вказана вгорі (Звідомл., 1914, 47) // див.
Українська літературна мова на Буковині
інвентар —
Майно, майноопис, виряд, реманент
Словник чужослів Павло Штепа
інвентар —
рос. инвентарь (від латин. inventarium — опис) — 1. Сукупність матеріальних цінностей, майно будь-якої установи чи підприємства. 2. Точний опис майна.
Eкономічна енциклопедія
інвентар —
інвента́р 1 іменник чоловічого роду сукупність певних предметів інвента́р 2 іменник чоловічого роду список рідко
Орфографічний словник української мови
інвентар —
Я, ч. Статеві органи (частіше — чоловічі). Штани поправ, а то інвентар вивалюється.
Словник сучасного українського сленгу
інвентар —
-ю, ч. 1》 Сукупність господарських або інших предметів, що входять до складу майна якого-небудь господарства, підприємства чи установи. 2》 заст. Список майна, особливо рухомого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
інвентар —
інвента́р (від лат. inventarium – опис) 1. Сукупність матеріальних цінностей, майно будь-якої установи чи підприємства. 2. Точний опис майна.
Словник іншомовних слів Мельничука
інвентар —
ІНВЕНТА́Р (сукупність предметів, необхідних для якоїсь галузі діяльності); РЕМАНЕ́НТ (у сільському господарстві). — Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні.
Словник синонімів української мови
інвентар —
ІНВЕНТА́Р, я́, ч. 1. Сукупність господарських або інших предметів, що входять до складу майна якого-небудь господарства, підприємства або установи.
Словник української мови в 11 томах