інвентар
ІНВЕНТА́Р, я́, ч.
1. Сукупність господарських або інших предметів, що входять до складу майна якого-небудь господарства, підприємства або установи.
Механізатори підготували до весняних польових робіт машинно-тракторний парк і сільськогосподарський інвентар (Колг. Укр., 2, 1956, 4);
Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею обозом, стали розтягати інвентар: борони, рала, плуги, навіть сівалки (Тют., Вир, 1964, 369).
2. заст. Список майна, особливо рухомого.
— Віддай папери!— загукали голоси.— Які папери?— Наші, громадські. Інвентарі, йосифінські інвентарі! (Фр., VIII, 1952, 11).
∆ Живи́й інвента́р — те саме, що Живи́й ремане́нт ( див. ремане́нт).
Пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий.. інвентар (Коцюб., І, 1955, 335);
Ме́ртвий інвента́р — те саме, що Ме́ртвий ремане́нт ( див. ремане́нт).
Словник української мови (СУМ-11)