Волинка — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

волинка — -и, ж. 1》 Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох – трьох трубок; коза. 2》 див. волинці. Великий тлумачний словник сучасної мови
волинка — 1. Старовинний народний пневматичний музичний інструмент, відомий в багатьох країнах під різними назвами: в Азербайджані — тулум, Аджарії — чибоні, Англії — бегпайп, Бєларусі — дуда, Болгарії — гайда, Вірменії — тик, Голандії — дуделзак... Словник-довідник музичних термінів
волинка — ВОЛИ́НКА, и, ж. 1. Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза (у 3 знач.). Волинки грати почали (П. Словник української мови у 20 томах
волинка — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
волинка — ВОЛИ́НКА, и, ж. Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза. Один з них грає на волинці, грає зосереджено, з великим почуттям (Мист., 1, 1959, 44); Волинки грати почали (Тич., До молоді.., 1959, 27). Словник української мови в 11 томах