волинка
ВОЛИ́НКА, и, ж. Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза.
Один з них грає на волинці, грає зосереджено, з великим почуттям (Мист., 1, 1959, 44);
Волинки грати почали (Тич., До молоді.., 1959, 27).
Словник української мови (СУМ-11)