Значення в інших словниках
-
городище —
-а, с., археол. Поселення, укріплене валами і ровами. || Місце, де збереглися рештки укріпленого поселення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
городище —
ГОРОДИ́ЩЕ, а, с., іст. Поселення, укріплене валами і ровами. Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (С. Скляренко); Дивне видовище відкрилось очам перського царя на лівобережжі Порати.
Словник української мови у 20 томах
-
Городище —
М. у Черкаській обл., райцентр, на р. Вільшанка; 18 тис. мшк.; підприємства харчової промисловості (один з перших цукрових заводів Яхненка і Симиренка), будівельних матеріалів (родовища лабрадориту); залізничний вузол; Покровська церква (1771)...
Універсальний словник-енциклопедія
-
Городище —
Городи́ще, -ща, -щу (м.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
городище —
ГОРОДИ́ЩЕ, а, с., архл. Поселення, укріплене валами і ровами. Германці і слов’яни жили в селах. Але в них були укріплені місця, захищені земляним валом і частоколом, де вони ховали свої сім’ї, худобу і майно під час ворожих набігів.
Словник української мови в 11 томах
-
городище —
(ст.слов.) Стародавнє укріплене поселення, яке звичайно оточувалося земляним валом з ровом або глинобитними, кам'яними чи цегляними стінами.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
городище —
Городище, -ща с. Древнее земляное укрѣпленіе, городище. Бур'януваті городища. К. XII. 130.
Словник української мови Грінченка