Мудрець

Мудре́ць

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

мудре́ць

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. мудрець — Мудра голова, ір. мудрагель, розумака, жм. Соломон, як ім. мудрий; (вчений) мислитель, філософ, ур. любомудр; мудрій, мудрун, мудрак, мудрик.  Словник синонімів Караванського
2. мудрець — див. розумний  Словник синонімів Вусика
3. мудрець — -еця, ч. 1》 Людина, що має великий розум, досвід, глибокі знання; мудра людина. 2》 Мислитель, філософ. 3》 ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує; мудрагель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мудрець — МУДРЕ́ЦЬ, я́, ч. 1. Людина, що має великий розум, досвід, глибокі знання; мудра людина. Перед мене, де причали Виноградарських човнів, Мудреці людей навчали, Щоб життя цвіло, як спів (М.  Словник української мови у 20 томах
5. мудрець — мудре́ць за чужо́ю спи́ною, жарт., ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших, повчає всіх. — Посіяли на піщаниках пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунів..— Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник).  Фразеологічний словник української мови
6. мудрець — МУДРЕ́ЦЬ (дуже розумна, мудра людина; той, хто багато роздумує, обмірковує), МУ́ДРИЙ, МУДРІ́Й розм.; МУДРАГЕ́ЛЬ ірон., МУДРА́К ірон., МУ́ДРИК розм. (той, хто багато роздумує, обмірковує).  Словник синонімів української мови
7. мудрець — Мудре́ць, -реця́, -це́ві, -рецю́! -реці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мудрець — МУДРЕ́ЦЬ, я, ч. 1. Людина, що має великий розум, досвід, глибокі знання; мудра людина. Перед мене, де причали Виноградарських човнів, Мудреці людей навчали, Щоб життя цвіло, як спів (Рильський, Мости, 1948, 67); О Джамбул, ти в юності своїй...  Словник української мови в 11 томах
9. мудрець — Мудре́ць, -ця́ м. Мудрець. Ідумейські Таманці... славні були своїми мудрецями. К. Іов. V. Мудрець там физику провадив. Котл. Ен. III. 53.  Словник української мови Грінченка