присяжний —
Прися́жний: — виборний, помічник війта [VI] — виборний [VII] — помічник війта (див. війт) [II] — помічник війта (сільського старости) [III] — помічник війта, виборний [24] — помічник війта [IV] — помічник війта; виборний [IX] — помічник начальника сільської громади [I]
Словник з творів Івана Франка
присяжний —
Присяглий, заприсяжений; ЯК ІМ. присяглий суддя <�засідатель, підсудок>; (відвідувач) постійний, неодмінний; (критик) Ж. штатний.
Словник синонімів Караванського
присяжний —
-а, -е. 1》 заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. || у знач. ім. присяжний, -ного, ч. Те саме, що Присяжний засідатель. || у знач. ім. присяжний, -ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) – помічник сільського старости.
Великий тлумачний словник сучасної мови
присяжний —
ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. – Лоб вибритий, – се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Г. Квітка-Основ'яненко); // у знач. ім. прися́жний, ного...
Словник української мови у 20 томах
присяжний —
ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. — Лоб вибритий, — се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Кв.-Осн., II, 1956, 388); // у знач. ім. прися́жний, ного...
Словник української мови в 11 томах
присяжний —
Присяжний, -а, -е Присяжный.
Словник української мови Грінченка