присяжний

прися́жний

-а, -е.

1》 заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь.

|| у знач. ім. присяжний, -ного, ч. Те саме, що Присяжний засідатель.

|| у знач. ім. присяжний, -ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) – помічник сільського старости.

Присяжний засідатель — у суді – особа, що на певний час залучається до участі в розгляді справ.

Присяжний повірений — у дореволюційній Росії – офіційна назва адвоката (після 1864 р.).

Присяжний суддя — те саме, що Присяжний засідатель.

Суд присяжних — суд, у якому беруть участь присяжні засідателі.

2》 розм., також жарт. Завзятий, запеклий.

Значення в інших словниках

1. присяжний — Прися́жний: — виборний, помічник війта [VI] — виборний [VII] — помічник війта (див. війт) [II] — помічник війта (сільського старости) [III] — помічник війта, виборний [24] — помічник війта [IV] — помічник війта; виборний [IX] — помічник начальника сільської громади [I]  Словник з творів Івана Франка
2. Присяжний — Присяжни́й прізвище  Орфографічний словник української мови
3. присяжний — Присяглий, заприсяжений; ЯК ІМ. присяглий суддя <�засідатель, підсудок>; (відвідувач) постійний, неодмінний; (критик) Ж. штатний.  Словник синонімів Караванського
4. присяжний — ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. – Лоб вибритий, – се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Г. Квітка-Основ'яненко); // у знач. ім. прися́жний, ного...  Словник української мови у 20 томах
5. присяжний — ЗАВЗЯ́ТИЙ (який із захопленням, пристрастю віддається якійсь справі), ЗАПАЛЬНИ́Й, ЗАПЕ́КЛИЙ, ПАЛКИ́Й, ПРИ́СТРАСНИЙ, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ЩИ́РИЙ, ПРИСЯ́ЖНИЙ розм., ЗАПИСНИ́Й розм. рідко, ЗАЯ́ДЛИЙ розм. рідко, ЗАГОРІ́ЛИЙ діал., ЗАХЛА́ННИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. присяжний — Прися́жний, -на, -не; прикм. прися́жний, -ного; -ся́жні, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. присяжний — ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. — Лоб вибритий, — се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Кв.-Осн., II, 1956, 388); // у знач. ім. прися́жний, ного...  Словник української мови в 11 томах
8. присяжний — Присяжний, -а, -е Присяжный.  Словник української мови Грінченка