присяжний

ЗАВЗЯ́ТИЙ (який із захопленням, пристрастю віддається якійсь справі), ЗАПАЛЬНИ́Й, ЗАПЕ́КЛИЙ, ПАЛКИ́Й, ПРИ́СТРАСНИЙ, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ЩИ́РИЙ, ПРИСЯ́ЖНИЙ розм., ЗАПИСНИ́Й розм. рідко, ЗАЯ́ДЛИЙ розм. рідко, ЗАГОРІ́ЛИЙ діал., ЗАХЛА́ННИЙ діал. Відразу видно було, що на цьому подвір'ї живе завзятий рибалка. На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко); Товариш теж був агрономом, Ще й книголюбом запальним (М. Рильський); Обидва були запеклими спінінгістами (М. Чабанівський); Палкий і невтомний Франко нагадував палкого і невтомного Мікель Анджело (М. Рильський); Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); Не спали тілько записні гуляки (Панас Мирний); Зозуля сам був заядлим рибалкою, знав усі снасті й способи для риби (В. Кучер); Кому, наприклад, має імпонувати те, що і перші християни були загорілими фанатиками? (Леся Українка); Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись.. не відставати від захланної до праці ланкової (В. Бабляк). — Пор. 1. наполе́гливий, 2. при́страсний.

Значення в інших словниках

1. присяжний — Прися́жний: — виборний, помічник війта [VI] — виборний [VII] — помічник війта (див. війт) [II] — помічник війта (сільського старости) [III] — помічник війта, виборний [24] — помічник війта [IV] — помічник війта; виборний [IX] — помічник начальника сільської громади [I]  Словник з творів Івана Франка
2. Присяжний — Присяжни́й прізвище  Орфографічний словник української мови
3. присяжний — Присяглий, заприсяжений; ЯК ІМ. присяглий суддя <�засідатель, підсудок>; (відвідувач) постійний, неодмінний; (критик) Ж. штатний.  Словник синонімів Караванського
4. присяжний — -а, -е. 1》 заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. || у знач. ім. присяжний, -ного, ч. Те саме, що Присяжний засідатель. || у знач. ім. присяжний, -ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) – помічник сільського старости.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. присяжний — ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. – Лоб вибритий, – се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Г. Квітка-Основ'яненко); // у знач. ім. прися́жний, ного...  Словник української мови у 20 томах
6. присяжний — Прися́жний, -на, -не; прикм. прися́жний, -ного; -ся́жні, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. присяжний — ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е. 1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. — Лоб вибритий, — се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Кв.-Осн., II, 1956, 388); // у знач. ім. прися́жний, ного...  Словник української мови в 11 томах
8. присяжний — Присяжний, -а, -е Присяжный.  Словник української мови Грінченка