Ранній

Ра́нній

іменник чоловічого роду, істота

населений пункт в Україні

∗∗∗

ра́нній

прикметник

Значення в інших словниках

1. ранній — (- росу) РАНІШНІЙ; (цвіт) перший; (сніг) передчасний; (етап) початковий.  Словник синонімів Караванського
2. ранній — [ран':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. ранній — -я, -є. 1》 Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. || Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку. 2》 Який настає рано (про час).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. ранній — з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А.  Фразеологічний словник української мови
6. ранній — ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М.  Словник синонімів української мови
7. ранній — Ра́нній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч.  Словник української мови в 11 томах