Ранній —
Ра́нній іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
ранній —
[ран':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
ранній —
-я, -є. 1》 Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. || Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку. 2》 Який настає рано (про час).
Великий тлумачний словник сучасної мови
ранній —
РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т.
Словник української мови у 20 томах
ранній —
з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А.
Фразеологічний словник української мови
ранній —
ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М.
Словник синонімів української мови
ранній —
Ра́нній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ранній —
РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч.
Словник української мови в 11 томах