ранній
(- росу) РАНІШНІЙ; (цвіт) перший; (сніг) передчасний; (етап) початковий.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Ранній — Ра́нній іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- ранній — [ран':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- ранній — -я, -є. 1》 Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. || Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку. 2》 Який настає рано (про час). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т. Словник української мови у 20 томах
- ранній — з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Фразеологічний словник української мови
- ранній — ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М. Словник синонімів української мови
- ранній — Ра́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч. Словник української мови в 11 томах