ранній

РА́ННІЙ, я, є.

1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи.

Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т. Шевченко);

Раннім присмерком дід Дунай добрався в прибузький присілок до старосвітської оселі Тадея Лісовського (М. Стельмах);

Ще в раннім дитинстві, співаче, на лоні донецьких степів я чув: твоє серце гаряче творило схвильований спів (М. Упеник);

Ранній давньокам'яний вік;

// Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку.

Рання творчість письменника.

2. Який настає рано (про час).

В повітрі пахло сосною і ранньою осінню (Олесь Досвітній);

// Який починається або з'являється раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасний.

Сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Панас Мирний);

Оті ранні залисинки [у сина], що з'явились на лобі, найбільше тривожать матір (О. Гончар);

Торкнувся [Василенко] рукою голови, посередині якої пухом кульбаби аж до маківки підкучерявлювалася смужка ранньої лисини (М. Стельмах);

– Що скажеш? – запитала вона тоном графині, незадоволеної раннім візитом прикажчика (Григорій Тютюнник);

// Який зацвітає або дозріває раніше за всі інші (про рослини, плоди, овочі).

Показались ранні огірочки (І. Нечуй-Левицький);

Ранні гречки біліють, як клапті снігу, пізні – тільки вилазять (М. Коцюбинський);

Буйна зелень і ранні квіти вкривали пологі схили (А. Шиян);

// Який приходить, починає діяти, працювати раніше за інших.

Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє, .. ранні чумаки коло возів лаштуються (Панас Мирний).

3. рідко. Те саме, що ранко́вий.

А земля вже налагодилась його [сонце] стріти: зелені трави порозправляли свої дрібненькі листочки, повмивалися вже свіжою ранньою росою... (Панас Мирний);

Стомилася [Маруся]... Лягти б і лежати непорушна, щоб давав хто-небудь ранню каву до ліжка і смачний обід (Г. Хоткевич).

◇ (1) З ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки (д) див. ра́нок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ранній — Ра́нній іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. ранній — (- росу) РАНІШНІЙ; (цвіт) перший; (сніг) передчасний; (етап) початковий. Словник синонімів Караванського
  3. ранній — [ран':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. ранній — -я, -є. 1》 Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. || Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку. 2》 Який настає рано (про час). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ранній — з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Фразеологічний словник української мови
  6. ранній — ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М. Словник синонімів української мови
  7. ранній — Ра́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч. Словник української мови в 11 томах