ранній

з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

молоди́й, та ра́нній. Не за віком досвідчений, знаючий, здібний і т. ін. — Файні хлопці,— зауважує один, дивлячись услід офіцерам.— Замолоді тільки.— Молоді, та ранні (О. Гончар); — Гайворон у вас молодий, та ранній. За словом у кишеню не лізе,— сказав Бунчук (М. Зарудний).

ра́нній птах; ра́ння пти́ця (пта́шка). 1. Людина, яка рано прибуває куди-небудь або рано розпочинає працювати. — Не думала я, що ви такий ранній птах,— сказала Густя (І. Франко); — Ну, та й рання ж птиця оця молода матушка .. будить нас до півночі,— не дала вволю виспатись (І. Нечуй-Левицький); Іван Максимович (Сошенко) у нас із ранніх пташок (Василь Шевчук). 2. Невитримана, нетерпляча людина, дії якої не завжди продумані. — І не гарячкуй, Іване Артемовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах).