1. Словник синонімів української мови

ранній

ПЕРЕДЧА́СНИЙ, ЗАВЧА́СНИЙ, ДОЧА́СНИЙ, РА́ННІЙ, ЗАРА́ННІЙ, ЗАШВИДКИ́Й розм. Сніг передчасний розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М. Рильський); Мене навіть радує душного літа завчасний кінець (Леся Українка); На її блідому, позначеному дочасним старінням обличчі відбивалися рожеві мерехи полум'я (В. Логвиненко); Його хлоп'яче обличчя, обрамлене ранніми бакенбардами, одразу стало старшим (О. Гончар); Трохи зараннє материнство надломило юність Барбари, вона ніби постарішала (І. Ле); Одначе декому здалася зашвидкою та резолюція (переклад М. Рильського).

РА́ННІЙ (про час, який настає рано), РА́НІШНІЙ. Тіні придорожніх дерев і кружатка раннього сонця замерехтіли на старенькій блузці Мар'яни (М. Стельмах); Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ранній — Ра́нній іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. ранній — (- росу) РАНІШНІЙ; (цвіт) перший; (сніг) передчасний; (етап) початковий. Словник синонімів Караванського
  3. ранній — [ран':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. ранній — -я, -є. 1》 Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. || Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку. 2》 Який настає рано (про час). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. ранній — з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Фразеологічний словник української мови
  7. ранній — Ра́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ранній — РА́ННІЙ, я, є. 1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч. Словник української мови в 11 томах