Значення в інших словниках
-
азбука —
(сукупність букв певної писемності за визначеним порядком) абетка, алфавіт.
Словник синонімів Полюги
-
азбука —
АЗБУКА – АБЕТКА – АЛФАВІТ Азбука. 1. Сукупність літер якогось письма, розташованих у прийнятому порядку; переносно – основні, найпростіші засади якоїсь науки, справи: нотна азбука, слов’янська азбука, азбука математики, оволодівати азбукою...
Літературне слововживання
-
азбука —
див. АБЕТКА; (перша книжка) буквар, граматка; (знань) початки, АЗИ.
Словник синонімів Караванського
-
азбука —
-и, ж. 1》 Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. Азбука Морзе — сукупність умовних знаків для передавання якогось тексту на телеграфному апараті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
азбука —
А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна] .. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
азбука —
Азбука не йде на бука. Вчити треба не биттям та погрозами, а умінням.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
азбука —
• азбука [від назв перших слов'ян. літер "аз" (а) та "буки" (б)] 1) Сукупність літер, розміщених в усталеному для кожної мови порядку; те саме, що й алфавіт, абетка. 2) Початковий посібник для навчання грамоти; буквар. 3) Переносно — основні, найпростіші початки будь-якої науки, справи.
Українська літературна енциклопедія
-
азбука —
Абетка, абеточка, азбучка, алфавіт
Словник синонімів Вусика
-
азбука —
Вживана у рос. та укр. мовах назва алфавіту (за першими літерами церковнослов'янського алфавіту аз, буки); див. алфавіт.
Універсальний словник-енциклопедія
-
азбука —
АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)...
Словник синонімів української мови
-
азбука —
А́збука, -ки, -ці; а́збуки, а́збук
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
азбука —
А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
азбука —
рос. азбука 1. Те саме, що й алфавіт. 2. Найпростіший посібник з навчання грамоті — буквар. 3. Система умовних знаків С у музиці — нотна А., у телеграфі — телеграфна А.). 4. Переносно — ключ до розв'язання чогось; найпростіша, незаперечна, всім зрозуміла істина.
Eкономічна енциклопедія
-
азбука —
Азбу́ка, -ки ж. Азбука. І азбуку по кунштиках заходилась вчити. Шевч. 328. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. Фр. Пр. 3.
Словник української мови Грінченка