азбука

рос. азбука

1. Те саме, що й алфавіт. 2. Найпростіший посібник з навчання грамоті — буквар. 3. Система умовних знаків С у музиці — нотна А., у телеграфі — телеграфна А.). 4. Переносно — ключ до розв'язання чогось; найпростіша, незаперечна, всім зрозуміла істина.

Значення в інших словниках

1. азбука — (сукупність букв певної писемності за визначеним порядком) абетка, алфавіт.  Словник синонімів Полюги
2. азбука — а́збука іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. азбука — АЗБУКА – АБЕТКА – АЛФАВІТ Азбука. 1. Сукупність літер якогось письма, розташованих у прийнятому порядку; переносно – основні, найпростіші засади якоїсь науки, справи: нотна азбука, слов’янська азбука, азбука математики, оволодівати азбукою...  Літературне слововживання
4. азбука — див. АБЕТКА; (перша книжка) буквар, граматка; (знань) початки, АЗИ.  Словник синонімів Караванського
5. азбука — -и, ж. 1》 Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. Азбука Морзе — сукупність умовних знаків для передавання якогось тексту на телеграфному апараті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. азбука — А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна] .. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т.  Словник української мови у 20 томах
7. азбука — Азбука не йде на бука. Вчити треба не биттям та погрозами, а умінням.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. азбука — • азбука [від назв перших слов'ян. літер "аз" (а) та "буки" (б)] 1) Сукупність літер, розміщених в усталеному для кожної мови порядку; те саме, що й алфавіт, абетка. 2) Початковий посібник для навчання грамоти; буквар. 3) Переносно — основні, найпростіші початки будь-якої науки, справи.  Українська літературна енциклопедія
9. азбука — Абетка, абеточка, азбучка, алфавіт  Словник синонімів Вусика
10. азбука — Вживана у рос. та укр. мовах назва алфавіту (за першими літерами церковнослов'янського алфавіту аз, буки); див. алфавіт.  Універсальний словник-енциклопедія
11. азбука — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)...  Словник синонімів української мови
12. азбука — А́збука, -ки, -ці; а́збуки, а́збук  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. азбука — А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
14. азбука — Азбу́ка, -ки ж. Азбука. І азбуку по кунштиках заходилась вчити. Шевч. 328. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. Фр. Пр. 3.  Словник української мови Грінченка