ай —
I виг. 1》 Виражає біль, переляк, страх і т. ін. 2》 Виражає незадоволення, докір, осуд, жаль і т. ін. 3》 Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін. II спол., діал. Уживається для поєднання частин сурядного речення або членів речення із значенням протиставлення; та, але.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ай —
АЙ¹, виг. 1. Уживається для вираження болі, переляку, страху і т. ін. – Не дивіться на мене. – Коли я хочу. – .. Тільки насмільтесь. – Уже насміливсь. – Ай! (М. Коцюбинський); Кінський тупіт вже на вигоні. Бахнуло од волості. Ай, горе ж яке! (А. Головко).
Словник української мови у 20 томах
ай —
Ай! ай-а́й! виг.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ай —
АЙ¹, виг. 1. Виражає біль, переляк, страх і т. ін. — Не дивіться на мене. — Коли я хочу. — ..Тільки насмільтесь. — Уже насміливсь. — Ай! (Коцюб., II, 1955, 213); Кінський тупіт вже на вигоні. Бахнуло од волості. Ай, горе ж яке! (Головко, II, 1957, 354).
Словник української мови в 11 томах
ай —
Ай! I меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. І. 94.
Словник української мови Грінченка