ай
Ай! I
меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. І. 94.
---------------
Ай! II
сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.
Словник української мови Грінченка