ану —
розм. 1》 виг. Виражає спонукання до дії. 2》 виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. 3》 част.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ану —
АНУ́¹, част. пит., розм. Уживається на початку речення для вираження сумніву, припущення, здогаду про що-небудь небажане; а що як, а коли. Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках – теляти нема. Гната взяла тривога.
Словник української мови у 20 томах
ану —
АНУ́, розм. 1. виг. Виражає спонукання до дії. — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко (Кв.-Осн., II, 1956, 30); Дід удвох з Грицьком і отару ааняли. — Ану, рушай! додому час!...
Словник української мови в 11 томах
ану —
Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. ану-ну! Попробуй только!
Словник української мови Грінченка