ануте —
виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; вживається при звертанні до кількох осіб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ануте —
АНУ́ТЕ, виг., розм. Уживається при звертанні до кількох осіб для вираження спонукання, заохочення до дії. – Ануте, дівчата, звеличаймо Домаху! (Марко Вовчок); Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] – чи ви, чи я (Л.
Словник української мови у 20 томах
ануте —
АНУ́ТЕ, виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається при звертанні до кількох осіб. — Ануте дівчата, звеличаймо Домаху! (Вовчок, І, 1955, 61); Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] — чи ви, чи я (Гл., Вибр., 1957, 282); — Ануте, покуримо (Мирний, І, 1954, 335).
Словник української мови в 11 томах