ануте

АНУ́ТЕ, виг., розм.

Уживається при звертанні до кількох осіб для вираження спонукання, заохочення до дії.

– Ануте, дівчата, звеличаймо Домаху! (Марко Вовчок);

Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] – чи ви, чи я (Л. Глібов);

– Годі нам сумувати! Ануте, бандуристи, заграйте веселого (А. Чайковський).

Значення в інших словниках

1. ануте — ану́те вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. ануте — виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; вживається при звертанні до кількох осіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ануте — АНУ́ТЕ, виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається при звертанні до кількох осіб. — Ануте дівчата, звеличаймо Домаху! (Вовчок, І, 1955, 61); Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] — чи ви, чи я (Гл., Вибр., 1957, 282); — Ануте, покуримо (Мирний, І, 1954, 335).  Словник української мови в 11 томах