ануте
АНУ́ТЕ, виг., розм.
Уживається при звертанні до кількох осіб для вираження спонукання, заохочення до дії.
– Ануте, дівчата, звеличаймо Домаху! (Марко Вовчок);
Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] – чи ви, чи я (Л. Глібов);
– Годі нам сумувати! Ануте, бандуристи, заграйте веселого (А. Чайковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ануте — ану́те вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- ануте — виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; вживається при звертанні до кількох осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ануте — АНУ́ТЕ, виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається при звертанні до кількох осіб. — Ануте дівчата, звеличаймо Домаху! (Вовчок, І, 1955, 61); Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] — чи ви, чи я (Гл., Вибр., 1957, 282); — Ануте, покуримо (Мирний, І, 1954, 335). Словник української мови в 11 томах