Орфографічний словник української мови

аутодафе

аутода́фе

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. аутодафе — автодафе, невідм., с. У середні віки – прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або так званих єретичних творів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. аутодафе — АУТОДАФЕ́, рідше АВТОДАФЕ́, невідм., с. У середні віки – оголошення та виконання вироку інквізиції: звичайно публічне спалення єретиків і єретичних творів на вогнищі. Подивився Гус на пáпи Та й вийшов з палати!.. “Побороли! побороли!” — Мов обеленіли.  Словник української мови у 20 томах
  3. аутодафе — аутодафе́ (португ. auto da fe, букв. – акт віри) оголошення й виконання вироків інквізиції, зокрема спалення на вогнищі.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. аутодафе — В давнину прилюдне визнання чи відмова від віри християнином, звинуваченим у єресі, останній акт процесу інквізиції, запроваджений в Іспанії наприкінці XV ст., що полягав у оголошенні вироку; також виконання вироку, зокрема, шляхом спалення єретика на вогнищі.  Універсальний словник-енциклопедія
  5. аутодафе — АУТОДА́ФЕ, невідм., с. У середні віки — прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або так званих єретичних творів.  Словник української мови в 11 томах