бездух

бе́здух

іменник чоловічого роду, істота

боягуз

діал.

Значення в інших словниках

1. бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. – Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
2. бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. — Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (Фр., VI, 1951, 83).  Словник української мови в 11 томах