бездух
бе́здух
іменник чоловічого роду, істота
боягуз
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. – Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. — Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (Фр., VI, 1951, 83). Словник української мови в 11 томах