бездух
БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз.
— Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (Фр., VI, 1951, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездух — бе́здух іменник чоловічого роду, істота боягуз діал. Орфографічний словник української мови
- бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. – Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (І. Франко). Словник української мови у 20 томах