бездушний
БЕЗДУ́ШНИЙ, а, е.
1. Який нічого не почуває, не відчував (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам).
З прислугою [пані] обходилася, як з худобою або бездушними меблями (Фр., III, 1950, 153);
Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почував (Коцюб., II, 1955, 224);
// Позбавлений життя; мертвий.
Хвастун бездушний повалився (Котл., І, 1952, 237);
Там мої холодні очі По смерті закриють І бездушне моє тіло В тихий гріб зариють (Рудан., Тв., 1956, 74);
Музо моя — госте одинокої душі!..Хіба ж моїй душі сконать так у бездушній пустині..? (Мирний, V, 1955, 343).
2. Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий.
Тоді війною звали братовбійство… Бездушну помсту звали правосуддям (Л. Укр., І, 1951, 53);
Тільки пуста, бездушна людина могла б діяти так, не даючи ради своїм, вчинкам (Ле, Міжгір’я, 1953, 54).
3. Байдужий, холодний.
— Що можу я йому написати? Бездушний лист про різні питання, про міські новини (Л. Укр., III, 1952, 583);
Ніщо в ньому не нагадувало того бездушного педанта, яким Каргат показав себе вранці (Шовк., Інженери, 1956, 115).
Значення в інших словниках
- бездушний — безду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- бездушний — (неживий) мертвий; (хто) нечулий, нечуйний, без Бога в серці, сил. БЕЗСЕРДЕЧНИЙ, ЖОРСТОКИЙ; (погляд) БАЙДУЖИЙ, холодний. Словник синонімів Караванського
- бездушний — -а, -е. 1》 Який нічого не почуває, не відчуває (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). || Позбавлений життя; мертвий. 2》 Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий. 3》 Байдужий, холодний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бездушний — БЕЗДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не почуває, не відчуває (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). З прислугою обходилася [пані], як з худобою або бездушними меблями (І. Франко); Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Словник української мови у 20 томах
- бездушний — див. байдужий; жорстокий; злий; мертвий Словник синонімів Вусика
- бездушний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
- бездушний — Бездушний, -а, -е Неодушевленный, бездыханный, безжизненный. Чуб. II. 245. Я ж мов дерево бездушне, мов глухий не чую. К. Псал. 93. І Ремула по лобу хвись! Хвастун бездушний повалився. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка