бездушний

Значення в інших словниках

1. бездушний — безду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
2. бездушний — (неживий) мертвий; (хто) нечулий, нечуйний, без Бога в серці, сил. БЕЗСЕРДЕЧНИЙ, ЖОРСТОКИЙ; (погляд) БАЙДУЖИЙ, холодний. Словник синонімів Караванського
3. бездушний — -а, -е. 1》 Який нічого не почуває, не відчуває (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). || Позбавлений життя; мертвий. 2》 Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий. 3》 Байдужий, холодний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бездушний — БЕЗДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не почуває, не відчуває (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). З прислугою обходилася [пані], як з худобою або бездушними меблями (І. Франко); Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Словник української мови у 20 томах
5. бездушний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
6. бездушний — БЕЗДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не почуває, не відчував (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). З прислугою [пані] обходилася, як з худобою або бездушними меблями (Фр., III, 1950, 153); Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Словник української мови в 11 томах
7. бездушний — Бездушний, -а, -е Неодушевленный, бездыханный, безжизненный. Чуб. II. 245. Я ж мов дерево бездушне, мов глухий не чую. К. Псал. 93. І Ремула по лобу хвись! Хвастун бездушний повалився. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка