байдужий

Апатичний, байдуженький, байдужісінький, байдужкуватий, байдужливий, байдужний, бездушний, безпристрасний, безтурботний, зачерствілий, збайдужілий, збайдужнілий, індиферентний, кисло-байдужий, наплювака, наплювацький, незворушний, неуважний (до когось), нечулий, розмнямлений, товстошкірий, товстошкурий, холодний, черствий, черстводух, черстводухий, черств'як

Фразеологічні синоніми: аби день до вечора; відвертає носа (вдає, що не бачить); в одне вухо впускає, в друге випускає; все пропускає повз вуха; держиться осторонь; дивиться крізь пальці; душа заросла полином; живе, аби лихо тихо; живий труп (до всього байдужий); закрився очима й плечима; замість серця грудка глини; замкнувся в панцир байдужості; заплющує очі (на щось); за смішки приймає (чуже горе); зачерствіле серце; і бровою не веде; і бровою не звине; і в ус не дме; і в ус не дує; і вусом не рушить; і вухом не веде; і гадки мало; і гадки не має; і за вухом не свебить; і кривим оком не гляне; і на подзвін не дбає; і оком не веде; і пальцем не ворухне; і пальцем не кивне; його діло сторона; його хата скраю; йому байдуже; йому байдужки; йому байдужісінько; йому все дарма; йому все до бульби; йому все до лампочки; йому все до одного місця; йому все одно; йому все по барабану; йому все по боку; йому всерівно; йому все тринь-трава; йому й за вухом не свербить; йому й клопоту мало; йому на все наплювати; йому на все начхати; йому ні гаряче, ні зимно; йому ні гріє, ні знобить; йому ні свербить, ні болить; йому ні холодно, ні жарко; йому однако; йому однаковісінько; йому однаково; йому хочби хни; йому хочби що; йому хай хоч вовки заведуться; йому хоч вовк траву їж; йому хоч трава не рости; йому, як з гуся вода; махнув на все рукою; мотузяна душа; не в голові (не в голові йому наші турботи); не вдаряє (у прик. "Москва на сльози не вдаряє"); недвига серцем; обріс жиром; обріс мохом; оглух серцем; плювати він хотів; поза вухом пускає; пропускає мимо уваги; пропускає мимо ушей; пропускає повз вуха; пропускає повз слух; пускає з вуха в вухо; серце кам'яне; серце мохом обросло; серце остюками обросло; спопелілий серцем; стоїть осторонь; тримається осторонь; ходячий мертвець (живий труп); хочби бровою моргнув; хочби вусом повів; черства душа; черстве серце; чхав він (на когось); чхати він хотів (т.с.); шкіра, як на дубі; як не до нього (під час звертання)

Приповідки байдужих: Дарма! Наплювати! Начхати! Після нас хоч потоп. Наше діло півняче: прокукурікай, а там хоч не розвидняйся. Наше діло мірошницьке: запусти та й руки опусти. Наше діло теляче: наївся та й у хлів. Не моє горить, не буду й гасить. Не моє просо, не мої горобці, не буду й відганяти. Моя хата скраю, нічого не знаю. Про мене, Семене, аби я Іван. Про мене, Семене, хай усі коло мене, аби я зверху. Про мене, Семене, як Гапка скаже. Про мене, Мартин, хоч головою об тин. Про мене, синку, бери хоч свинку, аби не рохкала. Знать не знаю, кому як угодно, а ми — як знаєм. З богом, Парасю! З богом, Марусю, по морозцю! Дуже мені теє в голові! А мені велика турбація — то твій клопіт! Мені аби місяць світив, а зорі як хочуть. От мені великий клопіт! Та він мені й за вухом не свербить! Хай тобі й риба, й озеро!

Приповідки про байдужих: Від нього, як від барабанної шкури все одскакує. Дбає, як пес за п'яту ногу. Хочби бровою моргнув, Хочби тобі вусом повів. Сонне царство (про байдуже суспільство). Царство сну (т.с.)