байдужий

БАЙДУ́ЖИЙ, а, е.

1. без додатка і до кого, до чого, рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення.

Владко був маломовний і байдужий (Фр., VI, 1951, 318);

Бродять лісом хлопчаки малі. До дощу травневого байдужі (Руд., Поезії, 1949, 33);

Ганна Іванівна слухала уважно: вона ніколи не була байдужою до справ чоловіка (Шовк., Інженери, 1956, 197);

*Образно. Пишні.. мавзолеї самітно сіріють на полі, між будяками й грузом, важкі, великі, байдужі, як ті святі та хани, що спочивають під ними (Коцюб., II, 1955, 129);

// Який виражає незацікавленість, безсторонність.

Він повернувся до нас і обвів усіх байдужим поглядом людини, що дивилась не на близьких людей, а на якісь мертві речі (Досв., Вибр., 1959, 160);

// Який не виявляє співчуття; нечутливий, нечуйний.

Він зняв її руки з своїх плечей, байдужий.. до сліз і запізнілого каяття (Шиян, Баланда, 1957, 178);

// Який не відчуває кохання до кого-небудь.

Самійло Вихор зробився якийсь байдужий і навіть холодний до Марії (Кучер, Чорноморці, 1956, 423);

// у знач. ім. байду́жий, жого, ч. Про нечутливу, нечуйну людину, яку ніщо не цікавить, не хвилює.

Скажи мені, фантазіє дивна,.. Як научить байдужих почувати? (Л. Укр., І, 1951, 49).

2. кому. Який не викликає до себе інтересу, не цікавий, не важливий для кого-небудь.

Як живий стоїть [батько] в очах — в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком — усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний (Головко, II, 1957, 389);

І цей вечірній холодок Байдужий нам. Йдемо веселі (Шпак, Вибр., 1952, 99).

3. спец. Який не піддається жодному впливові; індиферентний.

Якщо при переміщенні тіла центр ваги лишається на тому самому рівні, то така рівновага називається індиферентною, або байдужою (Курс фізики, І, 1957, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. байдужий — (той, хто не виявляє зацікавлення) байдужний, книжн. індиферентний, апатичний, (ще і млявий) збайдужілий, знеохочений, (не схильний до почуттів) прохолодний, безпристрасний, (про ставлення до когось) неуважний// (не бере участі в чомусь) який стоїть за бортом. Словник синонімів Полюги
  2. байдужий — байду́жий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. байдужий — 1. (до кого-чого, рідше на що і без додатка). Який не звертає уваги на когось, щось, не виявляє зацікавлення. Все здасться йому чужим, незвичайним, байдужим до його горя, до його долі (М. Літературне слововживання
  4. байдужий — Безпристрасний, АПАТИЧНИЙ, незацікавлений; (до всього) нечулий, нечутливий, незворушний, індеферентний, холодний, напівсонний; байдужливий, байдужний. Словник синонімів Караванського
  5. байдужий — -а, -е. 1》 без додатка і до кого, до чого, рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення. || Який виражає незацікавленість, безсторонність. || Який не виявляє співчуття; нечутливий, нечуйний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. байдужий — БАЙДУ́ЖИЙ, а, е. 1. до кого – чого і без дод., рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення. Владко був маломовний і байдужий (І. Франко); Ганна Іванівна слухала уважно: вона ніколи не була байдужою до справ чоловіка (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. байдужий — Апатичний, байдуженький, байдужісінький, байдужкуватий, байдужливий, байдужний, бездушний, безпристрасний, безтурботний, зачерствілий, збайдужілий, збайдужнілий, індиферентний, кисло-байдужий, наплювака, наплювацький, незворушний... Словник синонімів Вусика
  8. байдужий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  9. байдужий — Байду́жий, -жа, -же; -ду́жі, -жих (до чого) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. байдужий — Байдужий, -а, -е Безразличный, равнодушный, индифферентный. Погляд її очей був недбалий... байдужий. Левиц. Пов. 297. Словник української мови Грінченка