1. Словник української мови у 20 томах

бездух

БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал.

Боягуз.

– Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездух — бе́здух іменник чоловічого роду, істота боягуз діал. Орфографічний словник української мови
  2. бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. — Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (Фр., VI, 1951, 83). Словник української мови в 11 томах