бездуховний
БЕЗДУХО́ВНИЙ, а, е.
1. Духовно бідний; з низьким рівнем моральних, інтелектуальних потреб та якостей.
Людей спочатку переконали у тому, що душі немає, а потім звинуватили в тому, що вони стали бездуховними й бездушними (із журн.).
2. Не пов'язаний з церквою, релігією, вірою в Бога.
До храмів часто-густо і досі приходять не художники, а ремісники, люди, несвідомі того, за що беруться, неосвічені для такої справи, а то й бездуховні (з наук.-попул. літ.).
3. Позбавлений духовності.
Мислитель і учений Флоренський попереджав щодо згубності бездуховного шляху культури, відстоював цінності православ'я, релігійної віри (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездуховний — бездухо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- бездуховний — -а, -е. 1》 Який характеризується бідністю духовного світу, низьким рівнем моральних, інтелектуальних потреб. 2》 Не містить у собі, не виражає морального змісту. Великий тлумачний словник сучасної мови