бездух

БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз.

— Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (Фр., VI, 1951, 83).

Значення в інших словниках

1. бездух — бе́здух іменник чоловічого роду, істота боягуз діал.  Орфографічний словник української мови
2. бездух — БЕ́ЗДУХ, а, ч., діал. Боягуз. – Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тілько в юрбі смілі, мов барани..? (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах