Значення в інших словниках
-
беззаконня —
Античне поняття аномії, введене в сучасну соціологію Дюркгеймом, який визначав його як відсутність обмежувальних норм для приборкання і спрямування в певне річище прагнень індивідів – соціальна тенденція...
Енциклопедія політичної думки
-
беззаконня —
-я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
беззаконня —
БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. 1. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (П.
Словник української мови у 20 томах
-
беззаконня —
див. анархія; сваволя
Словник синонімів Вусика
-
беззаконня —
СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ.
Словник синонімів української мови
-
беззаконня —
Беззако́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
беззаконня —
БЕЗЗАКО́ННЯ, я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Кол.
Словник української мови в 11 томах
-
беззаконня —
Беззаконня, -ня с. = беззаконство. І рождає беззаконня на громадське безголов'я. К. Псал. 13.
Словник української мови Грінченка