безумно —
Присл. до безумний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безумно —
БЕЗУ́МНО. Присл. до безу́мний. Бігла [Марія] боком, і хрестила, й хрестила... Очі її божевільно витріщені, вона безумно щось кричала без слів і .. без звуку... (І. Багряний); Легко так дісталась перша перемога; Ворога змішав безумно смілий напад (В.
Словник української мови у 20 томах
безумно —
ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил.
Словник синонімів української мови
безумно —
БЕЗУ́МНО. Присл. до безу́мний. [Ага:] В Сочі на нього чекає Людмила Аполлонівна.. Вона безумно любить його (Корн., II, 1955, 246); Легко так дісталась перша перемога; Ворога змішав безумно смілий напад (Еллан, І, 1958, 75).
Словник української мови в 11 томах
безумно —
Безумно нар. Неразумно, глупо, безумно.
Словник української мови Грінченка