Значення в інших словниках
-
бенефіцій —
-я, ч. 1》 В період раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволодіння, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби. 2》 Послуга, пільга, привілей, що надаються власникові страхового полісу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бенефіцій —
БЕНЕФІ́ЦІЙ, ю, ч., БЕНЕФІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У ранньофеодальній Західній Європі – земля, подарована або надана королем чи монархом у довічне користування за сумлінне виконання певних обов'язків (найчастіше військових чи адміністративних).
Словник української мови у 20 томах