Значення в інших словниках
-
берест —
I -а. Дерево з коричнево-сірою корою та овальними, загостреними на кінці листочками. Пох. берестовий. II -у. Кора, луб берези. Пох.: берестяний, берестовий.
Літературне слововживання
-
берест —
[береист] -ста, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў (дерево)
Орфоепічний словник української мови
-
берест —
I -а, ч. Листяне дерево з коричнево-сірою корою і овальними, загостреними на кінці листками, яке використовують для живоплотів та захисних лісонасаджень. II -у, ч. Кора, луб берези.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
берест —
БЕ́РЕСТ¹, а, ч. Листяне дерево родини в'язових з коричнево-сірою корою і овальними, на кінці загостреними листками, яке використовують для живоплотів та захисних лісонасаджень. А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
берест —
див. в'яз
Універсальний словник-енциклопедія
-
берест —
Бе́рест, -та (одного) і -ту (матеріялу), на -сті; бе́рести, -стів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
берест —
БЕ́РЕСТ¹, а, ч. Листяне, дерево з коричнево-сірою корою і овальними, на кінці загостреними листками, яке використовують для живоплотів та захисних лісонасаджень. А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! (Шевч.
Словник української мови в 11 томах