берест
БЕ́РЕСТ¹, а, ч.
Листяне дерево родини в'язових з коричнево-сірою корою і овальними, на кінці загостреними листками, яке використовують для живоплотів та захисних лісонасаджень.
А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! (Т. Шевченко);
Вгорі крізь листя береста, як золоті цвяшки, жовтіли зорі (В. Винниченко);
Дедалі все більше густішав ліс. Дуби відступали перед навалою широколистих кленів і осик, берестів і густого ліщинника (О. Донченко);
Дятел на сухім бересті стукає рівно, чітко (В. Дрозд);
* У порівн. Не було в селі парубка над Максимишиного Лукина. Високий, стрункий, як берест (Н. Кобринська).
БЕ́РЕСТ², у, ч.
Кора, луб берези.
Як матеріал для письма в Древній Русі застосовувався пергамент, тобто особливим способом оброблена шкіра, а також берест (кора берези) (з наук. літ.);
Матеріал для виготовлення сурми – берест або карагач (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)