Орфографічний словник української мови

благоговіння

благогові́ння

іменник середнього роду

книжн.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. благоговіння — -я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. благоговіння — БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність. У багатьох грецьких храмах із благоговінням берегли архаїчні кумири (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. благоговіння — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
  4. благоговіння — БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність. Ми з безмежним благоговінням думаємо про нашого великого Кобзаря, нашого безсмертного Прометея (Вітч., 8, 1958, 173).  Словник української мови в 11 томах