благоговіння
БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн.
Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність.
У багатьох грецьких храмах із благоговінням берегли архаїчні кумири (з наук.-попул. літ.);
Ми з безмежним благоговінням думаємо про нашого великого Кобзаря, нашого безсмертного Прометея (із журн.);
Імена багатьох динамівців уболівальники згадують із благоговінням (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)