благоговіння

БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність.

Ми з безмежним благоговінням думаємо про нашого великого Кобзаря, нашого безсмертного Прометея (Вітч., 8, 1958, 173).

Значення в інших словниках

1. благоговіння — благогові́ння іменник середнього роду книжн.  Орфографічний словник української мови
2. благоговіння — -я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благоговіння — БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність. У багатьох грецьких храмах із благоговінням берегли архаїчні кумири (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. благоговіння — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови