благоговіти
БЛАГОГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., книжн.
Відчувати благоговіння, побожно схилятися перед ким-, чим-небудь.
І можна тільки дивуватись, тільки благоговіти, як це наш народ незвичайно тернистим шляхом досяг такої великої культури (І. Огієнко).
Словник української мови (СУМ-20)