Значення в інших словниках
-
блукаючий —
-а, -е. 1》 Який постійно змінює напрям свого руху або місце розташування. 2》 Який переходить з одного на інше, роззосереджений (про погляд). 3》 Який з'являється та зникає.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
блукаючий —
БЛУКА́ЮЧИЙ, а, е. Який блукає. Блукаючий погляд Володі впав на дзвін біля капітанської рубки (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
-
блукаючий —
БЛУКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до блука́ти. Видко було море рудого комишу та білу, блукаючу коло хати козу (Коцюб., І, 1955, 372); // У знач. прикм. Блукаючий погляд Володі впав на дзвін біля капітанської рубки (Донч., III, 1956, 358).
Словник української мови в 11 томах