бонвіван —
БОНВІВА́Н, а, ч., заст. Той, хто любить задовольняти свої забаганки, живе собі на втіху. Я трохи захопився своєю ролею [роллю] літературного бонвівана, яку одразу обрав собі за амплуа (Б.
Словник української мови у 20 томах
бонвіван —
бонвіва́н (франц. bon vivant, букв. – той, хто добре живе) у буржуазно-дворянському середовищі особа, що полюбляє жити собі на втіху, гульвіса.
Словник іншомовних слів Мельничука