Орфографічний словник української мови

брильянтин

брильянти́н

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. брильянтин — -у, ч. 1》 Косметичний засіб для волосся. 2》 муз. Технічний вазелін для змащення рухомих трубочок та клапанів у мідних духових інструментах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. брильянтин — БРИЛЬЯНТИ́Н, у, ч. Пахуча рідина, яку використовували для надання волоссю особливого блиску. Зняв [молодик] пальцем дещицю брильянтину із зачіски і обережно змастив замок (А. Крижанівський).  Словник української мови у 20 томах